АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМНОЇ ТЕМИ
В сучасних умовах постає питання про більш ґрунтовне і продумане використання народної педагогіки в кожній ланці системи освіти. Особливо велике значення має народознавча основа у вихованні дітей дошкільного віку. Система виховання та освіти мусить бути національною. Дитина повинна знаходитись під постійним виховуючим впливом духовної і матеріальної культури свого народу.
Важливість і необхідність національного виховання та основні шляхи його реалізації відзначено у Державному стандарті дошкільної освіти - Базовому компоненті дошкільної освіти. Його мета - забезпечення життєвої компетентності дитини. Саме тут визначено зміст життєдіяльності дитини. Кожна нація, кожен народ, кожна соціальна етнічна група має свої звичаї, свої традиції, що вироблялися впродовж багатьох століть, освячені віками і становлять національну культуру. Національна культура (як матеріальна, так і духовна) складається з цінностей, витворених як минулим, так і сучасними поколіннями. Засвоєння у дошкільному навчальному закладі українознавства є однією із найважливіших умов успішної реалізації мети і завдань національного виховання.
Народознавство, за словами В.Скуратівського, - це народ, його історико- культурні традиції, духовний досвід. Це поняття вбирає в себе пласти матеріальної і духовної культури народу. Тут і традиції звичаї, обряди, фольклор і житло, одяг, кулінарія, трудова діяльність. Людину робить сильною віра батьків, традиція роду, пам'ять поколінь. І, щоб відродити національну спадщину, нам слід повернути собі втрачені духовні якості, джерела народного буття, розповідати дітям історію народу, знайомити з традиціями і звичаями, обрядами, котрі сягають у глибину століть. Давня істина: сьогоднішній день - похідне вчорашнього, а завтрашній - похідне сьогоднішнього. Наша і ж історія культури - це своєрідний храм, який цінний не тільки працею, що в нього вклали будівельники, а й працею всіх прийдешніх поколінь, без якої той храм
давно перетворився би на руїни. Генотип українця сформований на народній основі, він виражає його внутрішній зміст, духовний та інтелектуальний потенціал. Народнопісенне світосприйняття є виявом талановитості нашого народу, своєрідності характеру української людини, наділеної великою духовною красою і силою слова. Народна мудрість говорить: «Дитятко - як тістечко: як його замісити, так воно і виросте». Наші діти - це наша старість. Правильне хороше виховання - це наше майбутнє, а погане - горе, наші сльози, наша провина перед іншими людьми.
Дитинство - це важливий етап у житті кожної людини, тому що та соціальна ситуація, у якій зростатиме дитини, безпосередньо вплине на її духовне та психологічне ставлення до соціуму і до своєї особливості. Кожен з нас усвідомлює, що дитина - це, насамперед дзеркало почуттів, соціальної дисципліни та колективної солідарності. Родина та дитячий садок є першими щаблями у системі освіти, вони виконують важливу функцію у формуванні свідомої соціальної особистості з патріотичними поглядами. Саме тому вихователеві важливо знайти правильний підхід до дитини, щоб спонукати її до самовираження, формування глибокої поваги до рідної землі та культури.
Народознавство виховує у наших малят моральні, патріотичні, естетичні, творчі задатки. Якщо враховувати виховну силу народної казки, пісні, вишиванки, то вони є найважливішими засобами розвитку соціального індивідуума нашого майбутнього суспільства. За допомогою етнографії можна закласти в майбутнє покоління чемність, відповідальність, доброзичливість.