СТОРІНКА ВЧИТЕЛЯ ЛОГОПЕДА

Вчитель-логопед

Малєнко
Юлія Сергіївна

Поради батькам

Завжди звертайте увагу на неправлення мовлення дитини, намагайтесь встановити причину (погане мовленнєве оточення, наявнісь патології ЛОР органів та багато інших).
Виявлені на початковому етапі порушення мовлення легко і швидко виправляються.
Відсутність звуків у мовленні дитини завжди призводить до їх заміни іншими - у легкомувипадку, до спотворення вже існуючих і міцному їх укріпленні - у складних випадках.
Не намагайтесь виправляти спотворені звуки самостійно, якщо вичуєте їх більше місяця - вони вже закріпились міцно та потребують консультації з логопедом, а далі - виправлення.
Якщо дитина розмовляє незрозуміло і зрозуміти її можете тільки ви (а буває і ви не можете) неодмінно звертайтесь за консультацією.
Ніколи не лякайте дитину щодо її розмови - це створює страх, невпевненість і в подальшому призводить до неконтактності, недовірі і довгій роботі з логопедом.
Стимулюйте дитину спілкуватися: під час прогулянки проговорюйте побачене - почутий спів пташок, завивання вітру взимку, плескіт води; розмовляйте з приводу прочитаної казки, побаченої телепередачі, мультфільму, випадку, який небезпечний і трапився нещодавно - пояснюйте усе, що цікавить малениких і допитливих і скоро, неодміно, ваша дитина здивує вас своїми можливостями: мислити,фантазувати, знаходити вихід із складного, для їх віку, становища, приймати рішення у різних ситуаціях, бути цікавим співрозмовником, уважним слухачем і комунікативно- творчою людиною у подальшому житті, що неодмінно допоможе їй досягти успіхів!

Як розвивати мовлення дитини

Спілкуйтесь з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують його.
Збабачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.
Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не «сюсюкайте».
Спонукайте дитину до мовлення, ставлячиїй запитання, поступово ускладнюйте їх.
Коли малюк говорить, виправляйте його мовленеві помилки лише після того, як він закінчить фразу.
Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.
Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою (не фломастерами), грайте в мозаїку.

Не забувайте хвалити дитину після кожного її успіху!

Що таке норма? Малюки починають оволодівати мовою з самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже у 2-3 місяці пробують відповісти "гулінням", у 5-6 місяців починають лепетати, а в 8-9 місяців вимовляють перші нескладні слова. До кінця першогороку життя словниковий запас дитини складає - 5-20 слів. В 1,5-2 роки дитина починає розмовляти. З 1-2 рокіів має знати від 100-300 слів і будувати нескладні фрази (мама дай). До 3-х років словниковий запас збільшується в 3-4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних (л, р) і шиплячих (ш, ж, ч). На 4-му році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і ставить неправильний наголос. В кінці 5-го року дитина повинна чітко промовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук.

Формування і розвиток зв"язного мовлення дітей дошкільного віку

Для того, щоб попередити вади мовлення,необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують її в сім"ї, садочку.

Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правельне мовлення викличе такеж правельне мовлення у дитини.
Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот,не дуже голосно, не поспішаючи, шкідливо розмовляти, коли відбувається вдих, захлинаючись і задихаючись.
Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко засвідчує про підвищену збудженість слабкість нервової системи. Вона може призвести до заїкання.
Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються, спілкуючись з дорослимим чи ровесниками. які заїкаються, дитина починає відтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.
Застерігайте малюка від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових, неспокійних дітей.
Не навантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти складні фрази. незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте й виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
Не дозволяйте довго дивитись телевізор.
Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину, коли вона боїться.

При серйозному ставленні до цих заповідей, ви. батьки, зможете змінити побут в сім"ї, методи виховання дитини, зможете встановити правильні, здорові взаємовідносини між дитиною та оточуючими.

Сформованість зв"язного мовлення дошкільнят - кінцевий результат педагогів та батьків.
Дослідження показують: для того, щоб дитина раннього віку успішно оволоділа словом, вона має почути його багато разів, а щоб почала активно використовувати у власному мовленні, - ще більше. (70-90 р.). Дітям з мовленнєвими порушеннями треба повторювати нові слова набагато частіше.
Опанування речення - процес ще складніший. Якщо за нормальних умов діти починають складати речення приблизно у 2 роки, то в разі наявності мовленнєвих вад - після 3-4 років, а інколи після 5-ти. Батьки й педагоги мають бути особливо уважними до малят, бо саме на цьому етапі у дітей найчастіше виникає заїкування. До того ж слід пам"ятати, що кожний етап розвитку мовлення є підгрунтям для наступного.
На 5-6 рокх життя діти опановують ситуативне мовлення (конструювання речень в умовах конкретної ситуації).
Формуванню зв"язного мовлення сприяють вправи на формування навичок складання зв"язних розповідей, які проводяться з використанням схем-піктограм та опорних картинок. Такі прийоми роботи викликають у дошкільнят інтерес до словотворення, самостійного складання речень та розповідей.

Пам’ятка для батьків щодо дотримання режиму дня

. Необхідно виділити спеціальні години для відвідування логопедичних занять і постійний час для самостійної домашньої роботи.

2. Харчування дитини повинно бути регулярним: від нього залежить стійкість рефлексів, що утворюються; порушення своєчасного та якісного харчування призводить до різкого зниження всіх захисних функцій організму, до нездатності боротися із зовнішніми шкідливими впливами.

3. Малюк повинен щодня ходити на прогулянку, бо через шкірні покриви, органи дихання й органи відчуттів на дитину добре впливають кліматичні, мете реологічні та природні фактори. Щоденні прогулянки, ігри на свіжому повітрі, спортивні розваги заспокоюють нервову систему, створюють емоційний підйом, бадьорий настрій; глибока передумова організму при цьому відбувається природно і просто; повітряні ванни нормалізують роботу серцево – судинної системи.

4. Важливим є сон, тривалість якого – 9 – 10 годин. Сон діє як охоронне гальмування кори головного мозку, він оберігає її нервові клітини від виснаження, сприяє постачанню поживних речовин, кисню і виведенню продуктів обміну, а також сприяє відновленню нормальних функцій нервових клітин кори головного мозку.

5. Перегляд телепередач – не більше однієї години на день. Не можна перевантажувати телепередачами дітей у вихідні дні.

6. Під час проходження логопедичних занять не рекомендуються ритмічні види спорту, пов’язані із значним м’язовим напруженням.

7. У режим дня необхідно ввести щоденну фізичну зарядку. Фізичні вправи розвивають м’язову систему, підсилюють роботу найважливіших життєвих органів – легенів і серця, підвищують обмін речовин, зміцнюють силу і моральний дух дитини, розвивають у неї координовані й точні рухи, допомагають позбутися скутості, сприяють вихованню в неї дисциплінованості і зібраності. Рекомендуються художня гімнастика, плавання, лижі, тобто такі види спорту, які координують рухи і нормалізують дихання. Проте дитина не повинна брати участь у змаганнях, оскільки вони провокують нервове напруження.

8. Не слід перевантажувати дитину заняттям музикою, іноземною мовою, тощо.Для досягнення здорового, плавного мовлення необхідно відмовитися від будь – яких додаткових навантажень.

9. Потрібно ставитися до дитини доброзичливо, терпляче, не застосовувати покарань, не вживати термін «заїкання». Батьки повинні мати витримку, терпіння, фактичність, а також уникати сімейних конфліктів, добре ставитися до своєї дитини; взаємовідносини між батьками повинні базуватися на довірі.

10. Необхідно усіляко підтримувати віру дитини в успіх. Робота над мовленням не завжди протікає рівно: трапляються зриви й невдачі. Ці невдачі, як правило, тимчасові, і тому дитину в такі моменти необхідно підтримати та запевнити в тому, що все буде добре.

Із перших же занять у дитини потрібно виховувати наполегливість, посидючість і бажання працювати над своїм мовленням.

Особистий приклад батьків відіграє велику роль у вихованні дитини й формуванні її характеру. Дітям властиво наслідувати вчинки дорослих. Необхідно змалечку особистим прикладом привчати дітей до правильної поведінки й правильного мовлення. Діти дуже чутливі до прояву уваги й інтересу до їхнього життя.

Можна багато чого добитися, здобувши довіру своєї дитини.

ЛОГОПЕДИЧНІ ІГРИ

ТА ВПРАВИ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ ВДОМА

Ігри та вправи

на розвиток слухової уваги, сприймання, пам'яті.

"Що ти почув?”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Запропонуйте заплющити очі й послухати вулицю. Через деякий час дозвольте розплющити очі, та розпитайте дитину про її враження. Можливо вона почула гудок машини або сміх дітей, можливо – голос пташки чи ваше дихання і т.д.

"Де плескали в долоні?”. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Ви тихенько станьте в будь-якому кутку кімнати, та плесніть в долоні. Дитина, не відкриваючи очі повинна вказати напрямок, звідки вона почула плескіт. "Вгадай, хто покликав”. В цій грі беруть участь не менше 3 дітей або членів сім`ї. Дитина стоїть посеред кімнати з заплющеними очима. Хто-небудь з інших гравців повинен покликати її. Дитина відгадує, хто саме її покликав.

"Доручення”. Дитина сидить на відстані 5-6 м від дорослого . У вас на столі покладені різні іграшки. Ви чітко, середньої сили голосом звертається до дитини: "Візьми м’ячик і поклади його на килим” або: "Візьми зайчика і посади його на стілець” і т.д. Потім даєте завдання вже тихим голосом.

"Ехо”. Дитина тихо сидить на ігровому майданчику чи в кімнаті. Ви пропонуєте їй слухати уважно, та повторювати за вами слово. Важливо навчити дитину вслуховуватися в звучання слів, тому намагайтеся говорити слова неголосно, пошепки. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: насамперед добирати слова, не схожі за звуковим складом (Аня, кіт, стрибай, веселий, швидко), а потім – близькі за звучанням, але різні за змістом (Оля, Коля, сам, там, син, лин).

"Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

"Слухаємо музику”. Дуже велике значення для розвитку слухового сприймання має слухання музики. Тому рекомендується проводити , так звані, музичні хвилинки. Під час них ви пропонуєте дитині сісти або лягти на килим, бажано з заплющеними очима, що допомагає розслабитися і не реагувати на зорові подразники, а зосередити свою увагу на джерело звуку.

Ігри та вправи на розвиток фонематичного сприймання

"Впіймай звук!”. Поясніть дитині, що ви будете вимовляти різні звуки, а їй потрібно буде плеснути в долоні - "впіймати звук”, коли вона почує певний звук. Необхідно дотримуватись принципу від простого до складного: - звук [а] серед у, у, а, у; - звук [а] серед о, а, і, о; - звук [і] серед и, е, і, и; - звук [с] серед л, н, с, п; - звук [с] серед ш, ж, ч, с і т.д.

"Повтори!”. Запропонуйте дитині повторити за вами склади та-та-да - пі- пи - ат-от - па-па-ба - мі-ми - ум-ом ка-ка-га - ді-ди - іт-ит - ва-ва-фа - кі-ки - ек- єк

"Ланцюжок слів”. Запропонуйте дитині повторити за вами ряди слів, різних за значенням, але схожих за звуковим складом: - мак, лак, так, бак; - тачка, качка, дачка; сік, вік, тік, бік;

"Назви слово!”. Запропонуйте дитині вибрати серед інших слів, та назвати лише те, яке починається на певний звук: - на звук [а] серед слів Аня, Оля, Ігор, осінь, айстра; - на звук [і] серед слів іграшки, овочі, автобус, Іра; - на звук [б] серед слів мак, банка, танк, бочка.

"Знайди спільний звук!”. Запропонуйте дитині визначити, який однаковий звук є в декількох різних словах. При вимовлянні слів чітко виділяйте даний звук силою голосу, наприклад: "о-о-о-осінь”, "о-о-о-окунь”, "о-о-о-овочі” - Оля, осінь, овочі, окунь - [о] - Сад, суп, сумка, ніс, лис - [с] - - Аня, агрус, акула, автобус - [а] - Маша, мак, мама, сом - [м]

Ігри та вправи на розвиток дихання

"Забий м'яч у ворота”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.

"Язичок-футболіст”. Як і в попередній вправі треба забити мяч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

"Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб "літак” полетів вгору.

"Пелюстки”.Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюски злетіли з вашої долоні.

"Кораблик”. Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи зхвук "ф”, а потім преривчасто, наче вимовляючи звук "п-п-п-п”.

10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

• Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.

• Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.

• Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»

• Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.

• Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.

• Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.

• Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

• Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.

• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».